А.І. МАРУЩАК. Дослідження проблем інформаційної безпеки у юридичній науці

До недавнього часу проблематика інформаційної безпеки здебільшого була предметом дослідження технічної науки, однак на даний час вона все більше набуває міжгалузевого характеру. Питання безпеки особи, суспільства, держави у процесі спілкування, обміну, поширення, захисту інформації тощо цікавлять представників філологічної, психологічної, педагогічної і юридичної науки. Термін "юридична наука" у цьому дослідженні свідомо використовуємо в однині, включаючи до змісту відповідного поняття увесь обсяг наукових здобутків представників фундаментальних та галузевих юридичних наук: теорії держави і права, конституційного права, адміністративного права, цивільного права, інформаційного права тощо.

У цій роботі розпочинаємо дискусію щодо блоку проблем саме юридичної науки - визначення основних напрямів досліджень з питань інформаційної безпеки.

Вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні основних напрямів досліджень в юридичній науці проблем інформаційної безпеки, можливе на основі двох підходів. Перший полягає у ретроспективному аналізі останніх досліджень юристів у цій сфері, другий - в аналізі формалізованих Вищою атестаційною комісією України напрямів досліджень у відповідних паспортах спеціальностей.

Відповідно до першого підходу до вирішення поставленого наукового завдання варто виділити дослідження І.В. Арістової щодо державної інформаційної політики [1], Б.А. Кормича з організаційно-правових основ політики інформаційної безпеки України [2], О.В. Олійник з питань організаційно-правових засад захисту інформаційних ресурсів України [3]. Досліджуються також питання кримінальної відповідальності за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж [4], а також проблеми обігу окремих видів інформації з обмеженим доступом, зокрема банківської таємниці [5] тощо. Однак на основі проведених досліджень важко сформувати основні напрями науково-теоретичної розробки правових проблем інформаційної безпеки. Тому більш ефективним вважаємо другий підхід - на основі формалізованих у паспортах юридичних спеціальностей напрямів наукових досліджень.

1. Доречним у цьому контексті видається підхід, відповідно до якого класичні напрями досліджень юридичної науки застосовувалися б до проблем, пов'язаних з інформаційною безпекою…