https://doi.org/10.37750/2616-6798.2018.3(26).270627
УДК 1:340.1:316.324.8
|
Брижко В.М.,
|
доктор філософії (Ph.D.) з юридичних наук,
старший науковий співробітник
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. Економічна та соціальна інтеграція у функціонуванні внутрішніх та транскордонних ринків, запровадження інформаційних технологій і мереж призвело до збільшення потоків обміну персональними даними між окремими фізичними особами, комерційними та державними структурами, об’єднаннями Європейського Союзу (далі – Союз). Одночасно з тим, що технології прискорюють розвиток економіки, забезпечують надання різних послуг та сприяють підвищенню добробуту, вони активно впливають на істотні зміни у сучасному соціальному житті. Це, перш за все, стосується існуючої проблеми вільного обігу персональних даних в межах Союзу, а також їх передачі у треті країни та міжнародні організації, за умов забезпечення при цьому високого рівня їх захисту та безпеки на законодавчій основі.
Вперше у світі головні міжнародно-правові принципи захисту персональних даних були закріплені Конвенцією Ради Європи “Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних” від 28 січня 1981 р. № 108 [1, с. 66-72], основною метою якої було створення умов гармонізації національних законодавств в контексті соціальних аспектів. Згідно з Конвенцію РЄ № 108 збирання, накопичення, зберігання і поширення персональних даних може здійснюватися лише з дозволу особи, відомості про яку опрацьовуються, шляхом обробки електронних даних. Вказаний акт заклав фундамент узгодженості національних систем захисту персональних даних в країнах світу...
|
|||
