УДК 351.810:340
|
БУРИЛО Ю.П.
|
кандидат юридичних наук, доцент, “Київський національний
економічний університет ім. Вадима Гетьмана”
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. Друга половина ХХ ст. і початок ХХІ ст. ознаменувалися процесами, пов’язаними з переходом найбільш розвинутих країн світу від індустріального до постіндустріального (інформаційного) типу соціально-економічної формації. Цей поступ об’єктивно обумовлений зростанням як обсягів накопиченої людством інформації, так і її значення в суспільному житті, а також стрімким розвитком та поширенням інформаційно-комунікаційних технологій у всіх сферах життєдіяльності суспільства. У зв’язку з цим провідною сферою нового постіндустріального (інформаційного) суспільства стає інформаційна сфера, розвиток якої значною мірою впливає на перебіг економічних, політичних, соціально-культурних та інших суспільних процесів. Водночас інформаційна сфера також зазнає зворотного впливу з боку зазначених сфер життєдіяльності: економічної, адміністративно-політичної, соціально-культурної та ін. Взаємопроникнення, взаємодія та взаємовплив інформаційної та економічної сфер призвели до суттєвих змін в економічному базисі суспільства та появи так званої “інформаційної економіки”, в якій провідну роль відіграє інформаційний сектор, а інформація та інформаційно-телекомунікаційні технології розглядаються як стратегічні ресурси економічного розвитку [1, с. 16; 2, с. 88, 93, 172, 191].
1. Як випливає з положень Закону України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 роки” [3], наша держава ставить перед собою мету побудови інформаційного суспільства з його інформаційною економікою. Як і в будь-якій іншій правовій державі в Україні ефективне функціонування інформаційного сектора економіки не може відбуватися поза межами правового впливу…
|
|||
