БУСОЛ О.Ю., Медіа-корупція в Україні: проблема криміналізації (стор. 102-109)

DOI: 

https://doi.org/10.37750/2616-6798.2016.1(16).272855

УДК 343.6

БУСОЛ О.Ю.,
доктор юридичних наук, старший науковий співробітник
 
 
Анотація. В статті доведено необхідність криміналізації та віднесення до корупційного такого злочину, як поширення завідомо недостовірної інформації на замовлення представником засобу масової інформації.
Ключові слова: корупційний злочин, засіб масової інформації, розповсюдження завідомо недостовірної інформації, проблеми криміналізації поширення завідомо недостовірної інформації.
Аннотация. В статье доказана необходимость криминализации и отнесения к коррупционному такого преступления, как распространение заведомо недостоверной информации на заказ представителем средства массовой информации.
Ключевые слова: коррупционное преступление, средство массовой информации, распространение заведомо недостоверной информации, проблемы криминализации распространения заведомо недостоверной информации.
Summary. The article proves the necessity of criminalization and referring to corruption of such crime as deliberate ordered spreading of false information by a media representative.
Keywords: corruption crime, media, deliberate spreading of false information, the problem of criminalization of deliberate spreading of false information.
 
 
       Постановка проблеми. Згідно законодавства, поширення недостовірної інформації належить до загроз національній безпеці України в інформаційній сфері. Питання кримінальної відповідальності за поширення завідомо неправдивої інформації засобами масової інформації (далі – ЗМІ), зокрема так званої медіа-корупції недостатньо висвітлювалося в кримінально-правових дослідженнях. Проте, як свідчить аналіз джерел ЗМІ в Інтернеті, такі злочинні діяння мають системний характер.
        На необхідності якнайшвидшої криміналізації умисного поширення недостовірної інформації ЗМІ, як на одному з необхідних заходів забезпечення консенсусу і балансу в інформаційно вразливому суспільстві, вже наголошувалося, зокрема, у роботі [1, с. 100-102]. Такий погляд, за умов потреб стабілізації вітчизняного соціуму, відносять до пріоритетних напрямів вітчизняної кримінально-правової науки [1, с. 112].
        Н.Д. Когут відзначає, що найбільш необхідними в сфері правового регулювання інформаційної безпеки та правил розповсюдження інформації є, серед іншого, встановлення суб’єктів відповідальності та санкцій за конкретні правопорушення в цій сфері; встановлення чітких критеріїв інформаційної продукції, що суперечить нормам суспільної моралі та відповідальності за порушення в цій сфері. Крім того, вчений вважає, що необхідно законодавчо встановити певні критерії щодо якості інформації, яка може розповсюджуватися через Інтернет і телебачення, оскільки це публічні (загальнодоступні) мережі інформації, що накладає на них підвищений рівень відповідальності за формування суспільної моралі та життєвих устоїв суспільства [2, с. 59]. Конкретні пропозиції щодо встановлення кримінальної відповідальності за поширення представниками ЗМІ завідомо неправдивої інформації з отриманням за це неправомірної вигоди раніше вносилися (див. [3]).
        Проте, деякі проблеми так званої медіа-корупції, зокрема в кримінологічному аспекті, не розглянуто. Відсутнє поняття такого явища як медіа-корупція і в законодавстві України...
 
 

 

Видання НДІІП