https://doi.org/10.37750/2616-6798.2018.3(26).273243
УДК 342.52
|
Марущак А.І.,
|
доктор юридичних наук, професор,
директор Навчально-наукового інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів СБУ Національної академії Служби безпеки України
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. Міжнародне право має численні джерела, які прямо або опосередковано регламентують співробітництво правоохоронних органів у боротьбі з транснаціональною кіберзлочинністю. Основним таким документом безумовно є Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність від 21.11.2001 р. (далі – Конвенція), яка спрямована на підвищення ефективності кримінальних розслідувань і переслідувань, що стосуються кримінальних правопорушень, пов’язаних з комп’ютерними системами і даними, на надання можливості збирання електронних доказів тощо [1]. Зазначена Конвенція має не регіональний, а фактично міжнародний характер.
Конвенція про боротьбу із злочинами у сфері інформаційних технологій Ліги арабських держав від 21 грудня 2010 р. та Угода про співробітництво в сфері забезпечення міжнародної інформаційної безпеки Шанхайської організації співробітництва від 16 червня 2009 р. мають регіональний характер і також спрямовані на боротьбу з транснаціональною кіберзлочинністю...
|
|||
