УДК 343.827
|
Нікітіна О.В.
|
викладач Чернігівського юридичного коледжу
Державної пенітенціарної служби України
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. Відбуваючи покарання за вироком суду в місцях позбавлення волі, засуджений піддається виправному впливу, який здійснюється за допомогою засобів, передбачених чинним Кримінально-виконавчим кодексом України. Зважаючи на виправлення, як кінцевий результат такого впливу, важливого значення набуває застосування персоналом виправної колонії наявного виправного інструментарію. До нього ми можемо віднести не тільки форми і методи виховного впливу на засуджених, а й заходи стягнення та заохочення, які є найбільш ефективними засобами формування правослухняної поведінки особи в місцях позбавлення волі.
У науці кримінально-виконавчого права застосуванню заходів стягнення та заохочення приділено достатньо уваги. В основному вчені у своїх дослідженнях зверталися до проблем, пов’язаних із застосуванням стягнень до засуджених, оскільки ця діяльність завжди межує із порушенням прав засуджених. Питанням, пов’язаним із застосуванням заходів заохочення, інформуванням щодо їх правового становища не приділялось належної уваги, що саме й обумовлює актуальність даної статті.
Аналіз останніх досліджень та публікацій свідчить про те, що проблемам аналізу підстав та правового регулювання механізму застосування заходів заохочення до засуджених присвятили свої праці такі відомі радянські вчені: Г.А. Аванесов, С.С. Алексєєв, В.В. Водолаз, О.С. Міхлін, А.Ф. Сізий, І.С. Ной, О.Л. Ременсон, Ю.М. Ткачевський, що посприяло виробленню та законодавчому закріпленню відповідних наукових положень. Серед сучасних вчених у галузі кримінально-виконавчого права окремі аспекти дослідження інституту заохочень засуджених були висвітлені в роботах таких авторів: П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, Л.В. Багрій-Шахматов, В.А. Бадира, В.С. Батиргареєва, В.М. Баранов, Ю.М. Бодюл…
|
|||
