ШАПІРО В.С., СЕРДЮК В.І., Мирова угода: особливості та правове регулювання

Шапіро В.С.,

 

 

Сердюк В.І.,

кандидат юридичних наук,

старший викладач кафедри адміністративного, господарського права

та фінансово-економічної безпеки Сумського державного університету

студентка Сумського державного університету

 

 

        Постановка проблеми. Інститут мирової угоди має ряд переваг поряд з іншими способами вирішення спору у господарському процесі, але вони нівелюються в зв’язку з недостатнім та нечітким законодавчим регулюванням.

        Аналіз останніх досліджень та виокремлення нерозв’язаних проблем. Незважаючи на те, що мирова угода в господарському процесі є новелою для законодавства, такий інститут досліджувався ще в радянській юридичній літературі. Над питаннями змісту та порядку укладення мирової угоди у господарському процесі, працювали або працюють такі вітчизняні і зарубіжні вчені, як Вудуд Г., Лившиц Н., Рожкова М., Чупрун О. та ін. Проте недослідженими залишилися прогалини та недоліки правового регулювання інституту мирової угоди.

        Метою статті є визначення недоліків правового регулювання інституту мирової угоди у господарському процесі.

       Виклад основного матеріалу. Мирові угоди поділяються на досудові й судові. Досудова мирова угода являє собою звичайний, як правило, цивільно-правовий договір, у силу якого сторони припиняють між собою зобов’язання, трансформуючи його в нове, матеріальне, частіше за все шляхом взаємних поступок. При невиконанні такої угоди однією зі сторін друга має право звернутись за захистом своїх порушених прав з позовом до суду.

        Судова мирова угода відрізняється від досудової тим, що вона укладається тоді, коли між сторонами вже виник спір на підставі певного зобов’язання, і з метою вирішення такого спору сторони приходять до рішення укласти іншу угоду. Таким чином, укладання досудової мирової угоди, на відміну від судової не вирішує спір між сторонами.

 

Повний текст статті.