https://doi.org/10.37750/2616-6798.2018.3(26).273307
УДК 336.711.65
|
Вишневський Є.І.,
|
старший економіст, Національний банк України
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. Глобальна фінансової криза 2007 – 2008 років не тільки показала певні слабкі сторони сучасної фінансової системи, а і звернула увагу на проблеми, які повинні бути вирішені у майбутньому.
На сьогодні різні експерти, залежно від їх спеціалізації, бачать ці проблеми по різному. Деякі з них фокусуються на переоцінці впливу фінансових посередників/ агентів на економіку [1]. На їх думку, уряди та центральні банки використовують макроекономічні моделі, що відомі як DSGE (Dynamic stochastic general equilibrium), які не включають ні банків, ні фінансових агентів. Вони фактично не включають фінансові системи як такі взагалі.
Нобелівський лауреат, економіст Пол Крагмен (Paul Krugman) визначив комплекс проблем, що виникли у зв’язку з фінансовою лібералізацією. Він визнав поразку економістів у прогнозуванні кризи у зв’язку з тим, що в їх економічних моделях “вони були сліпими до обмежень людської раціональності, що часто призводять до бульбашок та колапсів на ринках; до проблем інститутів, що стали некерованими; до недосконалості ринків, особливо фінансових, що можуть спричинити несподіваний, непередбачуваний крах операційної системи економіки; і до небезпек, що виникають, коли регулятори не вірять у регулювання” [2]...
|
|||
