https://doi.org/10.37750/2616-6798.2014.2(11).272495
УДК 342.95
|
Бондаренко С.В.,
|
кандидат юридичних наук, доцент
кафедри цивільного, господарського та кримінального права
Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»
|
||
|
|||
|
Як свідчать дослідження світового досвіду, необхідним елементом системи правової охорони права інтелектуальної власності, без якого неможливо реалізувати закріплені законодавством авторське право та суміжні права, у будь-якій державі є колективне управління цими правами [1; 2]. Так, у передмові до дослідження, проведеного на замовлення ЮНЕСКО, зазначається: «у сучасному суспільстві колективне управління правами розглядається як один з основних засобів забезпечення поваги до творів, які використовуються, та забезпечення збору справедливої винагороди за творчу працю їх творцям, а також відкриває широкий та швидкий доступ публіки до постійно зростаючого культурного багатства» [3, c. 3].
У Глосарії термінів у сфері інтелектуальної власності зазначається, що «колективне управління майновими права – це сприяння у здійснені майнових прав володільцям авторських і суміжних прав» [4, c.10]. Тобто колективне управління майновими правами покликано сприяти здійсненню прав, які закріплює за суб’єктами авторського права та суміжних прав законодавство в тому разі, коли реалізувати ці права в індивідуальному порядку неможливо.
З прийняттям 23 грудня 1993 року Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон) уперше на законодавчому рівні в Україні було закріплено можливість здійснення колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права, а також суміжних прав шляхом створення відповідних організацій.
У статті 1 Закону наведено визначення терміна організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) – це організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку [5]…
|
|||
