БУРІЛО Ю.П., Про комплексну природу інформаційного права

БУРІЛО Ю.П.,

доктор юридичних наук, доцент, старший науковий співробітник.

Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва

імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України

 

 

       Постановка проблеми. Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та збільшення обсягів інформації в другій половині ХХ та на початку ХХІ ст. призвели до становлення нової суспільної формації – інформаційного суспільства. Провідну роль в такому суспільстві відіграють інформаційні ресурси, засоби інформатизації і телекомунікацій, а також засоби забезпечення інформаційної безпеки. Їх створення та використання спричиняє виникнення інформаційних, в тому числі інформаційно-інфраструктурних відносин, які справляють значний вплив на всі інші суспільні відносини у всіх сферах суспільного життя: економічній, соціально-культурній, адміністративно-політичній та ін. Зростання питомої ваги та значення інформаційних відносин зумовило необхідність в їх правовому регулюванні. Внаслідок цього в законодавстві країн світу, в тому числі й України, з’явилося чимало правових норм, призначених для регулювання інформаційних відносин. Це дало змогу говорити про появу інформаційного права.

      Враховуючи вагоме значення питань, пов’язаних із з’ясуванням сутності інформаційного права, вони стали предметом дослідження багатьох вчених, зокрема таких як Баранов О., Бачило І., Ковальський В., Кохановська О., Копилов В., Марущак А., Рассолов М., Панова І., Селезньова О. [1 – 9] та ін.

           Однак, місце інформаційного права в національній системі права, його внутрішня будова та взаємозв’язок з іншими елементами цієї системи досі залишаються питаннями дискусійними, а відтак актуальними. Донині в юридичній науці немає остаточної визначеності щодо місця інформаційного права серед галузей національного права України, його предмету та методу правового регулювання, структури та співвідношення з іншими галузями права.

 

Повний текст статті.