НАЙМАН-МЕТКАЛФ К., Правовий аналіз ОБСЄ проекту концепції інформаційної безпеки

Найман-Меткалф К.,  
 
 
доктор наук, професор,
Талліннська школа права Талліннського технічного університету,
незалежний експерт в області права та комунікацій
 
Офіс Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ оприлюднив український переклад рекомендацій щодо проекту Концепції інформаційної безпеки.  
У постатейному аналізі докладно розглядаються і пояснюються ті моменти Концепції, які викликали занепокоєння у експертів ОБСЄ.
Концепція була розроблена експертною радою Міністерства інформаційної політики.  Раніше повідомлялось, що у представників ОБСЄ викликала занепокоєння низка положень Концепції – на думку експертів деякі із них можуть обмежувати свободу слова, інші ж сформульовані недостатньо чітко. Тому ОБСЄ радить не ухвалювати Концепцію у її  нинішній формі, а попередньо вилучити елементи, які не відповідають існуючим законам. Міністр інформаційної політики, заявляв, що до вересня буде представлений новий проект Концепції, з урахування рекомендацій ОБСЄ. 
Правовий аналіз Концепції був підготовлений професором Талліннської школи права Талліннського технічного університету, незалежним експертом в області права та комунікацій д-ром наук Катрін Найман-Меткалф за дорученням Бюро Представника ОБСЕ з питань свободи ЗМІ.
MediaSapiens публікує повний текст аналізу. 
 
 
1. Резюме
       Концепція інформаційної безпеки України (далі – Концепція) спрямована на створення передумов для розвитку такого потенціалу інформаційної сфери України, який забезпечує її розвиток та дозволяє уникати зовнішніх негативних впливів. З цією метою пропонується провести заходи за участю різних зацікавлених сторін. Як і очікувалось, на Концепцію вплинули такі визначені у національному законодавстві фактори, як війна та зовнішня агресія. Можна припустити, що головною метою є попередження пропаганди, спрямованої на країну з-за кордону. Хоча бажання протистояти пропаганді є абсолютно зрозумілим та законним, прийняття та впровадження нових норм є досить проблематичним. Це пов’язано зі складністю визначення поняття “пропаганди” та ризиком встановлення обмежень щодо контенту в законі або нормативно-правовому акті замість оцінки кожного окремого випадку відповідно до загальних правил (наприклад, заборона підбурювання). Таким чином, у звіті розглядається низка проблем, пов’язаних із впровадженням Концепції, зокрема, коли її зміст може призвести до неправомірного обмеження свободи слова і думки. Більше того, правовий характер Концепції та її зв’язок з законодавством є незрозумілим.
        Концепція оцінюється відповідно до міжнародних стандартів та зобов’язань ОБСЄ. Свобода слова не є абсолютним правом, однак обмеження повинні застосовуватися обережно з огляду на важливість права: не лише як основного права, але й як передумови для використання інших прав людини та основоположних свобод. Необхідно враховувати пропорційність та необхідність застосування обмежень свободи слова.
 
 
 

Видання НДІІП