https://doi.org/10.37750/2616-6798.2012.1(4).271721
УДК 340+383.46:002
|
Пилипчук В.Г.
|
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України,
заслужений діяч науки і техніки України
|
||
|
|||
|
Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття в Україні та світі відбулася інформаційна революція, однією з ключових особливостей якої є стрімкий розвиток інформаційних технологій та зростання значимості інформації в суспільних відносинах. Ці процеси визначають і умови становлення інформаційного суспільства, сутність якого була визначена 1993 року Комісією Європейського Союзу: “Інформаційне суспільство – це суспільство, в якому діяльність людей здійснюється на основі використання послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій і технологій зв’язку” [1].
Історичний аналіз свідчить, що інформаційна сфера існувала з часу виникнення людства та суспільних відносин. Водночас, питання розбудови складових інформаційного суспільства і правового регулювання інформаційних відносин, що виникали, лише на початку 60-х років минулого століття почали опрацьовуватись в Японії та інших провідних країнах світу. За радянських часів ще 1975 року відомими українськими вченими Глушковим В.М. і Амосовим М.М. вперше у світі було піднято низку фундаментальних проблем у цій сфері, але надалі до їх практичної розробки долучились переважно вчені країн Західної Європи і США. Як наслідок лише в 1990-х роках в умовах входження України у світовий економічний простір на загальнодержавному рівні було задекларовано розвиток інформаційного суспільства та розпочато відповідні наукові дослідження, переважно з проблем інформатики та інформатизації. Протягом останніх 10 – 15 років розпочалося активне формування інформаційного законодавства, а дослідження в галузі правової інформатики заклали підґрунтя для становлення і розвитку інформаційного права[2].
Враховуючи зазначене та з огляду на процеси розбудови інформаційного суспільства й інтеграції України у світовий інформаційний простір, як це було визначено 2010 року Законом “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”, вкрай актуальними постають проблеми становлення і подальшого розвитку науки в інформаційній сфері.
Розглянемо найбільш ключові, актуальні проблеми у цій сфері.
Перша. В сучасних умовах нагальною є потреба кардинального перегляду ролі такого фундаментального поняття як“інформація”.
Історично склалося, що суспільна думка протягом ХХ століття переважно орієнтувалась на поняття “матерія”. Водночас, серед вчених – представників філософських, фізико-математичних, технічних та біологічних наук часто застосовувалося інше поняття – “енергія”. І лише окремі мислителі та вчені – представники ноосферної концепції еволюції біосфери і космізму, зокрема, К. Ціолковський, В. Вернадський, О. Чижевський, М. Тимофєєв-Ресовський, М. Моїсеєв, А. Урсул, А. Ракітов, Р. Абдєєв, розробники теорії соціоінформаційного простору – П. Сорокін, П. Бурдке, А. Гідденс, І. Валлерштейн та інші поряд із зазначеними термінамизначну роль відводили іншому фундаментальному поняттю – “інформація”...
|
|||
