СОЛОДКА О.М., Пріоритети удосконалення інформаційної безпеки України (ст. 36-42)

Солодка О.М.,

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник

 

 

       Постановка проблеми. Динаміка відносин в інформаційній сфері постійно випереджає розвиток суспільної правосвідомості, встановлені норми суспільних відносин, ускладнює створення стабільної правової регламентації. Недосконалість нормативно-правової бази дозволяє окремим суб’єктам реалізовувати свої протиправні наміри в інформаційній сфері як щодо життєво важливих інтересів інших суб'єктів, так і об’єктів національної безпеки.

Питання забезпечення інформаційної безпеки є вкрай важливими для української держави на сучасному етапі, що, насамперед, обумовлено необхідністю протистояти протиправним посяганням на інформаційний простір України, збереження інформаційних ресурсів, захисту населення від негативного інформаційного впливу тощо. Окрім цього, стратегічно визнаним пріоритетом зовнішньої політики України є європейська інтеграція, що вимагає удосконалення нормативно-правової бази забезпечення інформаційної безпеки України, яке б відповідало не лише міжнародним стандартам, а передусім українським національним інтересам в інформаційній сфері.

        Зазначене вище знаходить відображення у прийнятій Стратегії Національної безпеки України [1]. У своїх положеннях вона визначила пріоритети державної політики національної безпеки, вказавши на основні її цілі, а саме: мінімізацію загроз державному суверенітету та створення умов для відновлення територіальної цілісності України у межах міжнародно-визнаного державного кордону України, гарантування мирного майбутнього України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави; утвердження прав і свобод людини і громадянина, забезпечення нової якості економічного, соціального і гуманітарного розвитку, забезпечення інтеграції України до Європейського Союзу та формування умов для вступу в НАТО. Крім того, Стратегія визначила як основні загрози інформаційній безпеці: ведення інформаційної війни проти України; відсутність цілісної комунікативної політики держави, недостатній рівень медіа-культури суспільства. Викладене обумовлює актуальність теми дослідження.