https://doi.org/10.37750/2616-6798.2012.1(4).271755
УДК 340
|
Цимбалюк В.С.,
|
кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. У порядку постановки проблеми в загальному вигляді пропонується звернути увагу на застосування у нормативно-правових актах органів державної влади та у наукових і навчальних джерел такої категорії як інформатика.
Статус інформатики в Україні визначається на рівні Основного закону. Тобто як правова категорія інформатика має конституційно-правовий статус. Згідно пункту 12 статті 92 Конституції України [1] серед суспільних відносин, що визначаються виключно законами України, зазначено: “організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організація державної статистики та інформатики”.
На реалізацію зазначених конституційних положень в Україні були прийняті відповідні спеціальні закони. Для прикладку можна зазначити такі: “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90 р. № 509-XII [2], “Про міліцію” від 20.12.90 р. № 565-XII [3], “Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України” від 23.02.06 р. № 3475-IV [4], “Про державну службу” від 16.12.93 р. № 3723-XII [5], “Про державну статистику” від 17.11.92 р. № 2614-XII [6]. Проте у жодному із зазначених та інших законодавчих актів немає формулювання сутності та змісту інформатики. Також в Україні немає і спеціального законодавчого акта, де б окремо в повному обсязі визначалася інформатика як спеціальний об’єкт правовідносин.
Це дає можливість тлумачити інформатику на розсуд будь-якій особі чи органу державної влади так, як забажається. Стосовно доктринальних, наукових тлумачень таке цілком можливе. Але стосовно органів влади тлумачення інформатики обмежується положеннями статті 6 Конституції України, де зазначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межі і відповідно до законів України…
|
|||
