ЮРИНЕЦЬ Ю.Л., Стандарти ЮНЕСКО у сфері доступу до архівів служб безпеки колишніх репресивних режимів

DOI: 

https://doi.org/10.37750/2616-6798.2014.3(12).272569

УДК 342.9(477):340.137+930.25

Юринець Ю.Л.,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного та
адміністративного права Національного авіаційного університету
 
 
Анотація. Розглянуті стандарти ЮНЕСКО у сфері доступу до архівів служб безпеки колишніх репресивних режимів у порівнянні з практикою України. Показано, що ця практика не відповідає зазначеним стандартам, не існує усталеної, об’єктивної системи доступу, який здебільшого реалізується за “доброю волею” розпорядників архівів.
Ключові слова: ЮНЕСКО, архівна справа, доступ до архівів, репресивні режими, агенти репресій, інформаційні права постраждалих від репресій.
Аннотация. Рассмотрены стандарты ЮНЕСКО в сфере доступа к архивам служб безопасности бывших репрессивных режимов в сравнении с практикой Украины. Показано, что эта практика не соответствует указанным стандартам, не существует устоявшейся, объективной системы доступа, который по большей части реализуется по “доброй воле” распорядителей архивов.
Ключевые слова: ЮНЕСКО, архивное дело, доступ к архивам, репрессивные режимы, агенты репрессий, информационные права пострадавших от репрессий.
Summary. The article considers UNESCO standards in the field of access to archives of the former security services of repressive regimes in comparison with the practice of Ukraine. It is shown that this practice does not meet these standards, there is no well-established, objective system of access that is mostly implemented on the “goodwill” of archive managers.
Keywords: UNESCO, archiving, access to archives, repressive regimes, agents of repression, information rights of victims of repression.
 
 
        Постановка проблеми. Згідно ст. 439 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію), ратифікованої Законом України від 16.09.14 р. № 1678-VII, сторони тісно співробітничають у рамках відповідних міжнародних форумів/організацій, зокрема Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та Ради Європи (РЄ), з метою розвитку культурного розмаїття, збереження і оцінки культурної та історичної спадщини.
        З іншого боку, важливим джерелом вивчення культурної та історичної спадщини є архіви. Так, у Статуті Міжнародної ради архівів (далі – МРА) [1] вказується, що архіви становлять пам’ять націй і суспільства, вони формують їхню ідентичність і є наріжним каменем інформаційного суспільства. Як зазначається у дисертаційному дослідженні [2], розвиток архівної справи є необхідним з огляду на те, що ретроспективна інформація, яка міститься у архівних документах, дозволяє моделювати та визначати перспективи розвитку держави та суспільства у тій чи іншій ситуації, допомагає приймати важливі державні рішення…
 
 

 

Видання НДІІП