БРАТКО І.В., Міжнародне право розвитку: питання теорії

Братко І.В.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права

Українського державного університету фінансів

та міжнародної торгівлі

 

       Постановка проблеми. Розвиток міжнародного співтовариства супроводжується появою спеціалізованих і відносно автономних норм або комплексів норм та правових інститутів, що проявляються в рамках юридичної практики при врегулюванні відносин між суб’єктами міжнародного права. Колись ці відносини здавалися регульованими “загальним міжнародним правом”, а натомість стали сферою підгалузей та інститутів, таких як міжнародне торгове право, міжнародне митне право, міжнародне фінансове право тощо, кожне з яких має свої власні норми та принципи.

       У сучасних умовах глобалізації економічних та соціальних процесів у міжнародних відносинах на перший план виступає співробітництво між країнами, спрямоване на забезпечення гармонійного та сталого розвитку міжнародної спільноти. Це, у свою чергу, обумовлює специфіку міжнародно-правового регулювання цих відносин. За останні роки ООН та іншими міжнародними організаціями прийнято низку документів, що покликані забезпечити сталий розвиток міжнародної спільноти, і особлива роль при цьому відводиться саме міжнародному праву розвитку.

        Аналіз наукових досліджень. Питання розвитку міжнародного права як цілісної системи знаходиться під пильною увагою науковців. У радянській та пострадянській юридичній науці вагомий внесок у розробку теоретичних питань формування галузі та підгалузі в системі міжнародного права внесли такі українські та зарубіжні вчені, як       І. Арцибасов, Б. Ашавський, М. Богуславський, Г. Бувайлик, К. Бекяшев, В. Василенко, А. Дмитрієв, Г. Ігнатенко, О. Капустін, М. Лазарєв, І. Лукашук, В. Опришко, О. Тіунов, Є. Усенко, В. Шумілов, Д. Фельдман, С. Черниченко тощо.

        Правові питання прогресивного розвитку людства в рамках забезпечення сталого розвитку країн та виконання Концепції сталого розвитку міжнародної спільноти, проголошеної ООН у 80-х роках ХХ століття, розглядаються такими сучасними вченими, як О. Білорус, С. Бобильов, Т. Пряхіна, В. Шевчук, А. Урсул тощо…

 

Повний текст статті.